Аеніль - читаю українською

Продовжуючи тему про пошук книжок-друзів, я все ж таки вирішила написати декілька рецензій на книжки, які прочитала за останній час. Мабуть, почну з книги, яку завершила сьогодні та на яку мала великі сподівання. 

Аеніль 

Що сказати? «Аеніль» – суцільне розчарування з початку до кінця. Перш за все мене привабила обкладинка. Дивіться яка гарна та таємнича. Сто пудів щось захоплююче та магічне має відбуватися на сторінках такої книжки. Загадкове ім’я. Тендітна дівчина. В руках світиться щось золотавим сяйвом. Мабуть щось магічне. Якась магічна кулька. Можливо важлива для сюжету. На задньому плані замок магічної академії, де навчається дівчина. У дівчини добрі та впевнені карі очі. Гарна посмішка. Мають бути магічні здібності. Можливо ці здібності приховані чи не надто розвинені на початку книги, проте рано чи пізно вони мають проявитися та допомогти щось знайти, когось врятувати, абощо. 

Такі були сподівання. Жодне не справдилося. Дівчина виявилася повною нездарою. Та ще й дуже неприємною, зухвалою, різкою, недобачливою. Моє питання після закінчення книги: Навіщо називати книгу ім’ям дівчини, яка жодним чином не вплинула на події книги? Якщо вилучити цю дівчину з цієї книги – нічогісінько не зміниться. Ну, може книга буде менше дратувати. Друге питання: Навіщо дія книги відбувається у магічній академії, якщо «головна героїня» там так нічому не навчилася та не використала нічого із магічних знань, які мала отримати, для просування сюжету? Можна було назвати книгу «Академія» і все тут. Тоді це б мало певний сенс, бо все що відбувається на сторінках стосується радше магічної академії, її викладачів (по більшій частині), та (дещо) її учнів. 

Щодо умов проживання та навчання в цій академії, то це просто суцільне неподобство та безлад. Нема жодного балансу між поганим та добрим. Постійні знущання, образи, пригнічення, небезпечні магічні експерименти зі смертельними наслідками для учнів. Жах. Викладачам начхати на учнів. Інтриги. Клани. Вбивства. Невиліковні хвороби. Порятунки. Звісно ж, до яких дівчина немає жодного відношення. Складається таке враження, що автор не зовсім зрозумів жанр, в якому вирішив написати книгу, та проігнорував всі тропи, закони, та правила, які роблять такі книжки цікавими та захоплюючими. Все ж таки, коли називаєш книжку певним ім’ям, в читачів виникають певні сподівання, що головна сюжетна лінія буде будуватися та розгортатися за допомогою людини, що носить це ім’я. Чи може я помиляюсь?

Декілька слів про пошуки книжок-друзів

Як насправді важко знайти книгу собі до душі! В мене є декілька улюблених книжок та серій, які я постійно перечитую, бо не можу інакше, але іноді хочеться відкрити для себе щось нове – нові світи, нових героїв, нові пригоди... Це дивно, адже книжок так багато! Тож у чому проблема? Іноді здається, що книжок аж занадто багато – бо як же їх усіх прочитати??? От як заходжу до книгарні, очі то й діло розбігаються. Назбираю цілий врожай, а потім як починаю читати, розумію, що щось воно не те – не до душі. Гарна книжка, так, але… але… але… 

Бути книгофілом важко. А бути вибагливим книгофілом той поготів. Бо я ж не шукаю просто якусь гарну та цікаву книжку, яка легко читається та дарує миттєву насолоду. Ні. Я шукаю таку книгу, яка стане моїм найліпшим другом та невід’ємною частинкою мого життя; яка буде мене надихати та підтримувати; до якої я буду повертатися знов і знов; від якої мені буде затишно та солодко – не люблю книжки після прочитання яких стає ще гірше на душі ніж після перегляду новин – проте, яка даси над чим добряче покумекати… Ось такі в мене критерії до улюблених книжок, нічого не можу з цим зробити, я їх не один рік вдосконалювала))) 

Підсумок: За останні два тижні я прочитала чотири книжки, та гарного друга так і не знайшла. Виявляється, знайти таку книжку так само важко як і написати.